На початку цього року, щоб перебити медійну хвилю після „Міндічґейту“, президент Володимир Зеленський провів низку кадрових перестановок у силовому блоці.
По-перше, потрібно було нівелювати репутаційні ризики для влади. Саме так нові посади отримали в Офісі президента Кирило Буданов і в Міноборони – Михайло Федоров.
По-друге, президент хотів відірвати потужних силовиків від насиджених місць, які за роки роботи стали їхніми персональними точками сили. Крізь цю призму варто дивитись на уже згадане призначення Буданова і на важку, ледь не скандальну відставку Василя Малюка зі Служби безпеки України.
По-третє, такими перестановками розчищали дорогу до керівництва тими ж СБУ та ГУРом для людей лояльних і готових чути найбільш неоднозначні побажання президента.
Ну, і по-четверте, переведення на найскладніші пости людей, які потенційно можуть скласти президенту політичну конкуренцію, мало в зародку прибити їхні рейтинги.
Однак за пів року роботи нової конструкції з’ясувалося, що початковий задум спрацював не зовсім так, як планували на Банковій.
Буданов, відірваний від оперативної роботи та спецоперацій, які давали йому матеріал для публічних коментарів та інтерв’ю, так і не почав втрачати суспільну підтримку. Опинившись в Офісі президента, оточений номенклатурною рутиною і календарем святкових дат, він зумів навіть дещо наростити власну політичну вагу.
За такою, навіть стрімкішою, траєкторією розвивались події в Міноборони. Міністр Федоров не те що не потонув у негативі навколо мобілізації та інших важких тем, а почав збільшувати суспільну підтримку, потенційно міг отримати політичний рейтинг і – головне – продемонстрував достатньо нахабства, щоб іти наперекір різного роду „тіньовим баронам війни“ із політики та оборонно-промислового комплексу.
Словом, припустився всіх непрощенних гріхів з погляду ОП. І тому на початку липня президент не знайшов нічого кращого, як змінити прем’єра, а отже і весь уряд, а отже – і набридливого міністра оборони Федорова.
Президента і тут підвела його політична чуйка. Історія з Федоровим потягнула за собою вуличні протести і залишила країну без повноцінного міністра оборони більш ніж на місяць.
Іншим наслідком гарячкових кадрових рухів стала ціла низка несподіваних і часом неоднозначних перестановок в силових структурах.
Які зміни відбулися в силовому блоці після літнього пересаджування, чому Олег Татаров посилив свій вплив у системі, як Олександр Поклад позбувся багатовладдя в СБУ і чи залишилися у правоохоронній системі люди, здатні відмовити президента від поганих рішень, розбиралася „Українська правда“.
Як посварилися Олег Юрійович і Руслан Андрійович
Попри численні кадрові зміни в силовому блоці, основним центром контролю за силовиками для Зеленського залишається незмінний – його Офіс і персонально заступник глави ОП Олег Татаров.
Після вбивства Андрія Портнова він, по суті, залишився останнім представником такого собі юридичного „офісу готових рішень“ для Зеленського.
Та ще й на кінець літа, після урядового перезавантаження, Татаров несподівано суттєво приростив свої можливості в силовому блоці. Принаймні на певний час.
Передусім скориставшись наслідками відставки міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Відставки, треба сказати, абсолютно ганебної з погляду організації та ставлення ОП до людей.
Бажаючи звільнити Михайла Федорова, президент мусив сформулювати бодай якесь публічне пояснення.
Частково Зеленський посилався на конфлікт Федорова з головкомом Олександром Сирським, частково ж – на відсутність реформи мобілізації. І от цю останню, за словами президента, зміг би реалізувати лише Ігор Клименко.
Сам тодішній глава МВС не надто хотів переходити до Міноборони, до цього він кілька разів відмовляв Зеленського від такого рішення. Але цього разу питання поставили руба – і Клименко погодився.
Коли ж у день голосування стало зрозуміло, що голосів за його призначення міністром оборони немає, Клименко пояснив свою позицію максимально просто: він готовий бути міністром оборони, але не хоче іти туди заступником з позначкою „в.о. міністра“.
Для розуміння: Євгеній Хмара якраз за такою схемою і керує МОУ. Його призначили заступником міністра і поклали на нього виконання обов’язків глави Міноборони.
Сидіти у відомстві з абсолютно чужою командою, не маючи можливості змінити навіть керівників якихось департаментів, але при цьому відповідати за все забезпечення війни досвідчений в урядових справах Клименко не захотів.
Однак і залишитись на попередній посаді не міг, оскільки процедуру заміни міністра внутрішніх справ на той момент Рада вже запустила.
Таким безглуздим чином Клименко втратив місце в уряді, а Іван Вигівський із керівника Національної поліції перетворився на міністра внутрішніх справ.
У ЗМІ кандидатуру Вигівського тривалий час пов’язували з Олегом Татаровим. Однак, за даними УП, до призначення Івана Михайловича керівником Нацполу вони із заступником глави ОП навіть не були особисто знайомі. Проте за роки роботи в одній президентській вертикалі у них виробились дуже тісні робочі в усіх сенсах слова стосунки. Хоча якоїсь давньої особистої дружби між ними не було.
Чого не скажеш про людину, яка після переходу Вигівського на посаду очільника МВС опинилася на чолі Національної поліції – Максима Цуцкірідзе. Вони з молодим Татаровим виросли в одному містечку Новоукраїнка, ходили на ті ж дискотеки, вчились у тому ж Харківському університеті внутрішніх справ. Правда, Цуцкірідзе на кілька років пізніше за Татарова. Але різниця у віці не заважала колегам-міліціонерам святкувати разом, скажімо, в 2021-му день народження Олега Юрійовича.
Як переконують співрозмовники УП у правоохоронній системі, в останні роки у Вигівського не раз виникали проблеми з Цуцкірідзе на тому ґрунті, що формально той працював у його вертикалі, але фактично орієнтувався на Татарова як на своє безпосереднє начальство.
Тепер же земляк Олега Юрійовича став не просто начальником Головного слідчого управління МВС (до речі, до Євромайдану Татаров обіймав якраз цю посаду), а в.о. керівника Національної поліції. Для впливу Олега Юрійовича на систему це, безумовно, означає миттєве посилення. Хоч його навряд чи планували, і воно навряд довго триватиме.
„Я дуже добре знаю президента і багато разів бачив, як він дивиться на всі такі історії. Зеленський дуже ревно ставиться до надмірного накопичення впливу окремими людьми. Навіть якщо це цілком лояльний до нього „роботяга“ Татаров. Тому посилення в МВС очевидно у Татарова є, але, думаю, це не дуже надовго“, – переконує співрозмовник УП у президентській команді.
Недовго, суто формально, триватиме і нинішній рівень впливу заступника глави ОП і на інше ключове для влади відомство – Державне бюро розслідувань.
У чинного керівника ДБР Олексія Сухачова, який очевидно є людиною з орбіти Офісу і особисто Татарова, наприкінці грудня закінчується строк повноважень. Зрозуміло, що на вулиці брат власника 143 квартир у Харкові не опиниться.
Але за 90 днів до Нового року, за чинним законом, усе ж має бути оголошений конкурс для вибору нового директора Бюро. І проблема Олега Юрійовича полягає в тому, що вплив на ДБР перестав бути виключно внутрішньоукраїнською справою.
Реформу ДБР із вимогою залучити до конкурсної комісії міжнародних експертів із вирішальним впливом на результат, за аналогією з конкурсами до інших реформованих органів, вписали до переліку вимог по Ukraine Facility та до вимог кластеру „Основи“ на шляху України до інтеграції в ЄС.
Зараз уже існує одразу кілька варіантів цієї реформи: є як геть радикальні заклики до переатестації всього складу відомства, так і більш помірковані пропозиції щодо зміни процедури відбору керівника ДБР.
ОП, очевидно, хотів би взагалі уникнути потреби перезапускати Бюро. Хай воно добре працює тільки в інтересах Банкової, але ж як ефективно!
Тому більшість співрозмовників УП в політичних і силових колах прогнозують, що осінь пройде в битвах за контроль над ДБР.
Для ОП і Татарова збереження прогнозованості Бюро важливе ще й тому, що останнім часом вони втратили частину замкнутого контуру „ДБР – Офіс генпрокурора“.
Як розповідають джерела УП в ОГП, ще минулого року департаментом нагляду за ДБР на Різницькій керував кум Олега Юрійовича Віталій Бровко – до речі, фігурант розслідувань НАБУ.
Але його майже одразу звільнив з посади новий генпрокурор Руслан Кравченко, якому чужі люди в своїй системі були ні до чого.
Руслан Андрійович, до слова, вартий окремої згадки в цій розмові, адже стосунки між ним і Татаровим майже від самого призначення генпрокурора не склалися.
Кравченка на посаду просував колишній глава ОП Андрій Єрмак, розраховуючи, що молодий і амбітний прокурор буде чітко виконувати вказівки Банкової.
На початку все приблизно так і виглядало. Зокрема, Кравченко без страховки вписався в історію підготовки атаки на НАБУ в липні 2025 року і був одним із її архітекторів.
Але ця „спецоперація“ провалилася, а Офіс президента не зробив нічого, щоб захистити генпрокурора від цілком прогнозованого репутаційного шторму, в який він заслужено потрапив стараннями громадянського суспільства, міжнародних партнерів і медіа.
Після цього Кравченко, схоже, засвоїв просту особливість роботи команди Зеленського: спочатку ти робиш те, що від тебе вимагають на Банковій, а потім сам же і відповідаєш за наслідки, ніби це була твоя ідея.
Тож генпрокурор почав дедалі більше страхуватися від креативних ідей з ОП.
Особливо важливим став епізод, коли Кравченко наприкінці 2025 року відмовив Єрмаку, який, за даними кількох джерел УП в політичних колах, вимагав підписати підозри в держзраді Давиду Арахамії, Данилу Гетманцеву та ще кільком людям за „роботу на Росію“. Фактично вона полягала у спробах відправити главу ОП у відставку.
Той епізод важливий, бо саме він дав генпрокурору потужних союзників в особі „директора парламенту“ Арахамії та інших врятованих від тюремних нар депутатів. А, хоче президент чи не хоче, керівника ОГП призначає і звільняє саме Верховна Рада.
Отож зараз, маючи прикритий політичний тил у Раді, Кравченко дозволяє собі сперечатися із президентом, кидати трубку в розмовах з людьми з ОП або навіть іти на прямий конфлікт із Татаровим.
Наприклад, як переконують кілька джерел „Української правди“ в ОП та ОГП, Кравченко навесні цього року був поміж тих, хто відмовив президента від чергової самовбивчої атаки на НАБУ, в яку ОП ледь не кинулась одразу після вручення підозри Андрію Єрмаку.
Очевидно, що мова тут не про раптово розквітле благородство, а про звичайний страх перед суспільною реакцією та жахливим медійним тлом таких дій. Але так само немає сумніву: щойно генпрокурор матиме більш-менш, з його погляду, переконливі матеріали, його рука не здригнеться підписати чергову підозру для наступного Магомедрасулова.
Готовність Кравченка іти на загострення конфлікту з Татаровим ілюструє проведена під його керівництвом операція проти так званих „порноофісів МВС“.
У медіа ця історія з’явилась як прикрита ОГП та іншими правоохоронцями схема „кришування“ чиновниками МВС „офісів“, де моделям OnlyFans дозволяли створювати свій контент для дорослих за відкат поліцейським.
За даними УП від джерел, знайомих з матеріалами справи, серед людей, пов’язаних із цією історією, фігурував водій одного із заступників глави МВС.
Але найважливіше, що сам Татаров сприйняв цю операцію як удар по собі, адже частина керівників регіональних управлінь, яких вона зачепила, була так чи інакше з ним афілійована.
Однак глибинна суть історії полягала ніяк не в тому, що хтось заробляв якісь кілька тисяч з одиниці хот-контенту в OnlyFans.
Важливіше інше. Вся операція була потрібна Кравченку тільки для того, щоб показати людям Татарова, хто більш впливовий.
Заступник глави ОП, чиїм головним функціоналом є контроль і координація правоохоронної системи, взагалі не знав про облаву, до якої були залучені генеральний прокурор і величезна кількість слідчих та інших силовиків у Києві та кількох областях.
Татаров, як і всі, дізнався про операцію в момент її реалізації. І для нього це був поганий дзвіночок. Бо якщо такі великі історії можуть організувати без його відома, то чи може президент покладатись на нього в питанні контролю силовиків?
Цей удар влучив у чутливе місце, бо у Зеленського уже давно накопичується обурення на силового заступника глави ОП, адже найгучніші скандали з „плівками Міндіча“ чи підозрою Єрмаку стали для Банкової сюрпризом. А президент вважає, що Татаров мав відпрацювати їх на випередження. Один Бог знає, як, але мав!
Для Кравченка ж історія з „порноофісами“ мала ще один пласт. Він демонстрував людям у системі, які не поспішали виконувати вказівки прокурорів без відмашки з ОП, що або ви працюєте на мене, або ми знайдемо скелетів у вашій шафі. Чи, доречніше сказати, „онліфанщиць“ під прикриттям.
Поклад усьому голова
На початку 2026-го Службою безпеки України керував тріумвірат: колишній голова Василь Малюк передавав справи новому керівництву, в.о. очільника Євгеній Хмара розбирався з „внутряками“ величезної структури, перший заступник керівника Олександр Поклад поволі ставав самостійним центром впливу.
Такий формат управління був великою проблемою для керованості Служби і, на щастя, проіснував недовго.
Майже одразу після звільнення Малюк відійшов від керівництва СБУ і зосередився на спецопераціях проти Росії.
У грі залишилося двоє керманичів – спецпризначенець Хмара і контррозвідник Поклад. Перший займався переважно бойовою роботою. Другий взяв під крило всі оперативні підрозділи, тим самим закріпивши за собою основний функціонал Служби.
Ще в січні – лютому впливові правоохоронці в розмовах із УП прогнозували: Поклад має більше шансів обійняти головну посаду в СБУ.
„Поклад – професійний оперативник. Він готовий використовувати будь-які методи, щоб виконати доручення президента – як законні, так і не зовсім легальні методи „досягнення цілей“. Хмара обережніший. Він намагається діяти лише в межах закону“, – не під запис пояснює УП джерело в силових органах.
„Президент напряму ставив Валентиновичу (йдеться про Поклада – УП) задачі. Про деякі з них Хмара навіть не знав“, – додає інший правоохоронець.
Єдиний протеже Хмари серед чотирьох призначених у січні заступників глави СБУ – „альфівець“ Денис Килимник. Він очолює Антитерористичний центр при Службі. Паралельно курує далекобійні операції „Альфи“.
Двох заступників співрозмовники УП називають „людьми Поклада“. Ідеться про Андрія Тупікова та Ярослава Мережка.
Тупіков за часів Малюка керував Департаментом контррозвідки СБУ. Зараз він координує багато напрямів – від господарського забезпечення Служби до санкційної роботи.
Мережко був начальником одного з управлінь контррозвідувального департаменту. Нині займається військовою контррозвідкою і захистом об’єктів критичної інфраструктури.
Кандидатуру Івана Рудницького на посаду заступника, відповідального за Департамент захисту національної державності (ДЗНД), на початку року запропонували в Офісі президента. На той момент він керував Волинською ОДА. І на тій посаді здобув прихильність Зеленського, каже УП один із топових силовиків.
До листопада 2024-го Рудницький служив на різних посадах у СБУ: від оперативника до очільника регіональних управлінь. Зокрема, працював у „Службі Божій“ на Закарпатті – одночасно з чинним заступником керівника ОП Віктором Микитою. За словами співрозмовника УП серед правоохоронців, Рудницький і Микита – не лише колеги по службі, а й куми.
Читайте також: Татаров, Микита і Кулеба. Чиї люди витіснятимуть Єрмака з регіонів
Двовладдя проіснувало в Службі безпеки понад пів року. Всередині липня Зеленський відрядив Євгенія Хмару на посаду в.о. міністра оборони – гасити медійну пожежу після гучного звільнення Михайла Федорова.
„Хмара – сильний військовий менеджер. Він ефективно керував „Альфою“. Подивіться на рейтинги ураження ворожих цілей: хлопці з центру спецоперацій займають найвищі позиції. Але Міноборони все ж це набагато складніша структура“, – розмірковує під час розмови з УП один із представників силового блоку.
Попереду в спецпризначенця безліч викликів: від забезпечення армії грошима і закупівлі озброєння до налагодження адекватної взаємодії з командуванням і міжнародними партнерами. Але бойовому генералу насамперед доведеться списатися зі служби, щоб повноцінно зайняти крісло глави МОУ. Адже українське законодавство чітко визначає, що посаду міністра оборони може зайняти лише цивільний.
Як відомо УП від кількох співрозмовників у оточенні Хмари, він не горить бажанням звільнитися з армії.
„Хоче чи не хоче – доведеться. Інакше Рада муситиме змінити під нього закон, яким впроваджувала стандарти НАТО в українську оборонку. Це дуже погана історія“, – зауважує УП співрозмовник у парламенті.
Поки Хмара намагається розібратися, як працює багатофункціональна й бюрократична машина під назвою МОУ, Поклад нарешті отримав право одноосібно керувати СБУ.
Менш ніж за місяць, відколи він почав виконувати обов’язки глави СБУ, відбулися масштабні кадрові зміни в регіонах – управління у восьми областях і Автономній Республіці Крим отримали нових керівників.
Центр спецоперацій „Альфа“ повноцінно очолив Герой України, спецпризначенець із великим бойовим досвідом, бригадний генерал Олег Федорів.
Незабаром у центральному управлінні Служби безпеки можуть змінити керівника господарського департаменту (ДГЗ, Департамент господарського забезпечення) та Департаменту оперативного документування (ДОД), повідомило УП джерело в силових структурах.
Склад заступників глави СБУ залишається без змін. Під питанням лише Іван Рудницький, який має амбіції очолити Львівську обласну державну адміністрацію.
„Він попрацював у цьому дурдомі, отримав генеральське звання і вирішив змитися у Львів. Вітя (заступник керівника ОП Микита – УП) лобіював Рудницького на посаду керівника ОДА. Але зараз усе підвисло. Може, й залишиться в Службі“, – на умовах анонімності розповідає УП один із топових правоохоронців.
Мабуть, найвлучніше нинішню ситуацію в СБУ описав співрозмовник УП у керівництві силового блоку: „Все дуже прогнозовано. Олександр Валентинович будує свою вертикаль і випалює осередки спротиву“.
Цікаво, що Поклад намагається будувати „і не зовсім свою вертикаль“, тобто не лише в Службі безпеки України, а ще й у Головному управлінні розвідки Міноборони.
Нинішній керівник ГУР Олег Іващенко тісно координується з Покладом по робочих питаннях.
„Поклад інформує Іващенка, що хтось зі співробітників ГУР може бути в „групі ризику“. Іващенко прислухається і швидко реагує“, – наводить один із прикладів координації співрозмовник УП серед впливових правоохоронців.
Іващенко всіляко намагається витісняти вплив на ГУР з боку екскерівника Буданова.
„Іващенко зняв із посад багато людей Кирила“, – каже одне з джерел УП у силових структурах.
Через усе вищеописане між Будановим і Покладом, які ніколи не приятелювали, лише посилюється напруга. Якось, переказують джерела УП на Банковій, Кирило Олексійович навіть грозився президенту, що звільниться з посади керівника ОП, якщо той внесе до Ради подання про призначення Поклада главою СБУ.
Зеленський поки не пішов на такий крок, але й у парламенті Поклада називають „непрохідним“.
Станом на зараз немає голосів на його призначення головою Служби. І невідомо, чи назбирає керівництво „Слуги народу“ необхідні 226.
Читайте також: Без Буданова і Малюка. Що відбувається із силовими відомствами після гучних відставок
Служба зовнішньої розвідки після переведення Іващенка в ГУР у січні залишалася без повноцінного керівника 7 місяців. Щойно на початку серпня Зеленський врешті-решт призначив нового главу СЗР. Однак сказати, що це повноцінний керівник розвідувального органу теж можна лише умовно, адже ним виявився Рустем Умєров.
Більшість співрозмовників УП серед правоохоронців шоковані вибором президента. Причин вистачає: починаючи з того, що Умєров не має досвіду роботи в розвідувальних структурах, закінчуючи тим, що він „засвітився“ на „плівках Міндіча“.
„Я би не призначив Умєрова навіть керівником райвідділку поліції“, – іронізує один із них.
***
Якщо підсумувати вплив свіжих кадрових змін у силовому блоці на систему влади, то можна констатувати, що Зеленський не зраджує своїй манері обирати людей.
Президент в більшості випадків зробив ставку не на людей, які вже мають апаратну вагу і підтримку в суспільстві, але ж на тих, хто готові бути на 101% лояльними.
І це несе велику потенційну небезпеку, зокрема й для самого президента.
„Якби попередні керівники силових структур виконували все, що їм казали в кабінеті на четвертому поверсі ОП (в кабінеті президента – УП), то різних майданів проти Зеленського було б уже десяток“, – описує суть проблеми один зі співрозмовників УП серед чільних правоохоронців. І додає:
„Силовики мають застерігати президента від хибних рішень, а не сліпо виконувати всі його забаганки“.
Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП
Несподіване посилення Татарова, монополія Поклада. Нова реальність у світі силовиків 2026 IUSTITIA.BG – Investigations 2009-2026 2026-08-11 03:53:00 Останні новини, світові новини, новини країни, найважливіші новини, останні новини, найважливіше, останнє дня, Правосуддя, Петро Нізамов, Пір’я, Петро Нізамов- Пір’я, Правосуддя bg, iustitia.bg, iustitia, iusticia, usticia, розслідування, Бургас, Болгарія, новини, термінові новини, новини дня, новини сьогодні, новини сьогодні, новини Болгарії, Новини з Болгарії, бліц-новини, головні новини, найважливіше, найбільш коментовані, останні новини, Бойко Борисов, новини, погода, коронавірус, новини, новини, погода, facebook, youtube, facebook, instagram, сьогоднішні новини, новини останньої хвилини, новини сьогодні, сьогоднішні новини, новини, новини bg, провідні новини, гарячі новини, новини bg, новинний сайт, всі новини, новини bg, новини останньої години, останні, останні новини bg, новини сьогодні, новини сьогодні, новини останньої години, останні новини, сьогодні, новини bg, новини, новини 24 години, vesti bg novini, світові новини, bird bg, bivol бг, бівол, труд бг новини, останні новини сьогодні, новини бг новини, привіт, Болгарія, герб політичної партії, Делян Пеєвський, скандальний, Болгарське національне телебачення, Вільна Європа, телебачення, скандал, ексклюзив, прямий ефір, прямий ефір зараз, тв, тв онлайн, телепрограма, бг, прямий ефір зараз, теленовини, онлайн, прямий ефір онлайн, суд, суд Бургаса, окружний суд Бургаса, суд Бургаса, окружний суд Бургаса, окружний суд Бургаса, окружний суд Бургаса, апеляційний суд Бургаса, прокурор Бургаса, прокуратура Бургаса, окружна прокуратура Бургаса, головний прокурор, Іван Гешев, прокурор Гешев, Цацаров, мвр Бургас, одмвр Бургас, одп Бургас, поліція Бургас, районна поліція Бургас, прокурор Цацаров, справи сгс, суд Варна, голова Верховного суду, судові рішення у цивільних справах, рішення у справах, суд Пловдіва, судове рішення, рішення у справах, Варна суд, кримінальні, справи, районні, рішення районного суду, робота в суді, голова Верховного суду, судді Верховного суду, Софійський суд, заступники суддів, Пловдів, Пловдівський суд, судді Пловдів, Верховний суд, Інспекторат Верховного суду, Вища судова рада, Верховний суд, Вища судова рада, адвокат, адвокат у кримінальних справах, адвокат у цивільних справах, адвокат у шлюбних справах, адвокат у адміністративних справах, кримінальне право, кримінальний процес, цивільне право, цивільний процес, адміністративне право, конституційне право,
